Ігри з піском та водою

Ігри з піском – це дуже корисне зайняття. Пісок впливає на дітей як магніт. Їх руки самі, не усвідомлено, починають пересипати і просівати пісок, будувати тунелі, гори, викопувати ямки. А якщо до цього додати різні іграшки, тоді у малюка з’являється власний світ, де він вигадує і фантазує й одночасно вчиться працювати і досягати мети.

   Торкаючись руками піску, малюк розвиває дрібну моторику рук, а визначаючи кількість піску, яку необхідно насипати у форму, розвиває свій окомір. Пісок розвиває і творчі здібності дитини.

   Пісок має властивості пропускати воду. У зв’язку з цим фахівці стверджують, що він поглинає негативну психічну енергію, а взаємодія з ним очищує енергетику людини, стабілізує емоційний стан.

   Спостереження та досвід дозволяють зробити висновок, що гра з піском позитивно впливає на емоційне самопочуття дітей і дорослих, стаючи відмінним засобом для «турботи про душу», адже саме так перекладається термін «психотерапія».

Ігри, що можна організовувати з дітьми дошкільного віку на пляжі та в пісочниці.

Ігри в піску:

«Йдуть «ведмежата» - дитина кулачками і долонями з силою натискає на пісок.

«Стрибають зайці» - кінчиками пальців дитина ударяє по поверхні піску, рухаючись у різних напрямах.

«Повзуть змійки» - дитина розслабленими або напруженими пальцями рук робить поверхню піску хвилястою (у різних напрямах).

«Біжать жучки-павучки» - дитина рухає всіма пальцями, імітуючи рух комах (можна повністю занурювати руки у пісок, зустрічаючись під піском руками одне з одним – «жучки вітаються»).

«Скарб» - непомітно закопайте у пісок невелику іграшку. Запропонуйте дитині знайти її за вашою підказкою. Розпочати можна пошук з будь-якого місця. Але при цьому дорослий повідомляє малюкові маршрут. Наприклад: «зроби два кроки вперед, три кроки ліворуч, один крок назад, а зараз шукай перед собою».

   Вода має чарівну владу. Вода – цілюща сила, диво природи і багатство планети. Це для всіх нас А для дитини, яка щойно відчиняє перед собою двері у світ незвіданого, вода - це й ще дивовижний об’єкт пізнання.

   Перша речовина, з якою із задоволенням ознайомлюється малюк, - це вода. Вона збагачує дитину приємними відчуттями, розвиває різні рецептори і надає практично необмежені можливості пізнання світу і себе у ньому.

   Отже, вода – це дивовижний об’єкт пізнання!

   Вода викликає особливий інтерес у дітей. Вона дуже зручна для пошуково-дослідницької діяльності.

   Вода володіє психотерапевтичними властивостями, позбавляє напруження, сприяє релаксації.

   І ще вода, є завжди і скрізь! Тому навіть у домашніх умовах у батьків ніколи не виникає з цим проблем.

Ігри у воді

«Тоне – не тоне?» - приготуйте кілька предметів, із якими малюк гратиметься, сидячи у ванні (наприклад, пробку від пляшки, тенісний м’ячик, губку, металевий ключик, мильницю тощо). Дитині буде цікаво спостерігати, які предмети тонуть, а які ні.

«Чудо-юдо риба кит» - візьміть будь-який предмет, за допомогою якого дитина зможе пускати фонтанчики з-під води: Гумову іграшку чи пляшку з отвором у кришці. Покажіть малюкові я к пускати фонтанчики.

«Повчальні губки» - виріжте з поролону різних кольорів геометричні фігури: квадрат, трикутник, ромб. Під час купання давайте малюкові завдання: помий животик червоним квадратом, ніжки потри синім ромбом тощо.

«Вилови прищіпку» - коли малюк купатиметься у ванні, киньте у воду різнокольорові прищіпки для білизни. Запропонуйте малюкові виловити прищіпки певного кольору за допомогою стаканчику, сачка, ложки чи долоньки.

Вимоги до рівня підготовленості учнів, що вступають до 1 класу

За основу готовності дитини до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний, по-різному вони опановують навички читання або лічби, але головне, щоб на момент вступу до школи в дитини була розвинена здатність до навчання. Від неї залежить подальша адаптація учня до шкільного життя, оволодіння ним навчальною діяльністю.

Шкільна програма передбачає розвиток ключових компетентностей (вміння вчитися, інформаційно-комунікативна, загальнокультурна, здоров’язбережувальна, громадянська, соціальна). Початкова школа активно працює над формуванням цих компетентностей, але основа закладається у дошкільному віці.

Якщо розглядати добукварний період навчання грамоти як узагальнення знань, одержаних у дошкільний період, то можна визначити основні вимоги, щодо розвитку дітей:

-         уміти слухати й розуміти усні висловлювання, короткотривалі тексти, що відповідають віку дітей;

-         розуміти поняття «речення», «слово», «звук», «буква»;

-          називати предмети (іграшки, оточуючі предмети, назви малюнків);

-         добирати слова - назви ознак і слова-назви дій знайомих їм предметів;

-          визначати кількість слів у простому реченні; / - визначати звуки і кількість їх у слові;

-          визначати місцезнаходження звука в слові;

-         розрізняти графічні схеми речень, слів (за допомогою умовних позначень, фішок);

-         виконувати звуковий аналіз простих за будовою слів, розрізняти голосні та приголосні звуки, тверді та м'які, глухі та дзвінкі тощо;

     - визначати кількість складів у слові, поділяти на склади, визначати наголошений склад;

-          вміти зливати звуки ПГ, ГП.

Щодо розвитку зв'язного мовлення, дитина, яка вступає до першого класу

має знати твори усної народної творчості (загадки, прислів'я, приказки,

скоромовки, казки, дитячі пісні) і авторські твори, що відповідають віковим

особливостям старшого дошкільного віку в прозовій та віршованій формах;

-         мати словниковий запас, що дозволить складати зрозумілі висловлювання, відповідно до теми розмови;

-         називати своє ім'я, прізвище, відомості про свою родину, свій вік, адресу,називати пори року, дні тижня, кольори, назву свого міста, країни тощо;

-         декламувати напам’ять короткі віршовані твори (4-6 рядочків);

-         визначати картинки, що відповідають змісту твору чи висловлювання;

-         встановлювати послідовність подій за 2-3 малюнками до твору;

-         називати дійових осіб твору;

-         відтворювати короткі діалоги дійових осіб твору (інсценізація);

-         добирати кілька слів, доповнюючи тематичну групу;

-         вилучати зайве слово або предмет з групи;

-         сприймати на слух інструкції, щодо виконання навчальних дій чи ігрових завдань.

Мета дорослих - розширити коло пізнавальних інтересів дитини, сформувати вмотивованість дитини до навчання, саморозвитку, здатність сприймати інформацію, засвоювати її, вміння користуватись своїми знаннями.

      Як можна карати дитину за погану поведінку?

Яким чином сучасні батьки карають за погану поведінку і різні викрутаси своїх дітей? Деякі застосовуються каральні заходи: тьопають по попі малюка, примушують стояти в кутку чи лають.

Інші воліють філософію поневірянь: ігнорують його, позбавляють улюбленої речі, не дозволяють дивитися вечірні мультики або навіть перестають показувати дитині свою любов. Ви не замислювалися як всі ці заходи впливають на дитину? І взагалі як можна карати дитину? Коли дорослі хочуть поділити покарання на "погані" і "хороші", практично всі з них схиляються до такої думки, що фізичні покарання - це дуже не добре і напевно краще б за баловство оголосити дитині бойкот ...
Однак травма психологічна, яку батьки можуть завдати покаранням, визначається не видом впливу на дитину, а тим, що воно означає для вас і дитини в контексті ваших з ним стосунків.

Якщо дитина впевнений у вашій любові й своєї "правильності", то в такому випадку навіть сильний ляпанець, від втомленою і роздратованою мами, не завдасть йому особливої шкоди, тому як має епізодичне, сьогохвилинне значення. Але якщо ви дотримуєтеся думки про те, що покарання - це ні в якому разі не ваш метод, і при цьому, в глибині душі вважаєте дитину мало цікавим моральним слабаком, негідним турботи і любові, то через якийсь час у нього з'явиться тверда впевненість в тому, що він безглузде створення і нікому не потрібний. І тоді звичайна фраза, сказана в розпачі: "Як же ти так міг!" - Буде говорити вам про те, що в ньому розчарувався самий потрібний і близька йому людина. Це сильно занижує самооцінку дитини і не допоможе йому, коли він стане дорослим. Така людина буде намагатися не вирішувати виникаючі перед ним проблеми, а просто йти від них.

Природно, це не означає, що бити корисно, а засуджувати погано. Головне, що виховуючи малюка, ви повинні піклуватися про те, щоб у діях і стосунках з оточуючими у нього були правильні орієнтири, а це залежить скоріше від відносин з вами, ніж від того, як, коли і за що ви його покарали. А Ваші стосунки з дитиною будуть залежати, в першу чергу, від Вашого внутрішнього до нього відношення. Тому що, найчастіше, основа поведінки дитини закладається первісною реакцією батьків на той чи інший вчинок. Малюк спочатку щиро вірить і відданий вам.

Тому в першу чергу потрібно починати з себе і свого ставлення до дитини.Не кидайтеся образливими словами, не ображайте дитини. Пам'ятайте, що критикувати необхідно не дитини, а його вчинок, обов'язково показуючи вихід із ситуації. Так у нього буде формуватися прагнення до успіху і впевненість у собі.

Тому проблема буде звучати правильніше не "як можна карати дитину", а чи можна взагалі його карати? Для відповіді на дане питання необхідно зрозуміти конкретні причини чому дитина погано поводиться в тій чи іншій ситуації. Адже у дітей, навіть у найменших, завжди є свої мотиви поведінки.


Гра – ефективний засіб виховання самостійності дітей дошкільного віку

Гра й дитина в дошкільні роки невіддільні. В грі дитина задовольняє свої соціальні потреби – пізнання й творче перетворення предметної і суспільної навколишньої діяльності, спілкування на основі спільних інтересів та особистих стосунків,естетичні смаки, інтелектуальну й рухову активність.

Гра дитини дошкільного віку розвивається поступово від наслідувальної до сюжетно-рольової залежно від етапу розвитку гра спроможна розвивати дитину від наслідування діям, вчинкам, фрагментам трудових процесів до створення дітьми уявних образів людей, тварин, героїв казок. Гра дає народу вирішити такі завдання:

  • Розвиток особистості дитини;
  • Інтелектуальний , моральний, соціальний, естетичний, фізичний розвиток дошкільника;
  • Розвиток гри, як діяльності властивої дошкільному дитинству.

Кожен вид гри має свої особливості й можливості для індивідуального розвитку дітей. Насамперед це обладнання. Потрібно забезпечити гру іграшками, модульними предметами, предметами-замінниками, атрибутами, іграшковими персонажами. Наповнюваність гри потрібно змінювати в міру розвитку дитячих інтересів.

Іграшки та обладнання діти творчо використовуватимуть та створюватимуть щоб реалізувати свої ігрові задуми.

Динамічність наповнення гри служить поштовхом для виникнення нових ідей, задумів, сюжетів.

Предметне поповнення гри природним матеріалом надзвичайно пожвавлює ігри дітей. Пісок чи глина пробуджують бажання створювати споруди, ліпити іграшкові персонажі. Усі матеріали надзвичайно динамічні і мобільні. Тому вони задовольняють ігрові задуми, які щоденно змінюються, або поглиблюються й розвиваються. Пісок і глина завжди мають бути чистими й вологими. Добре доповнює їх і вода. В теплу пору року ці матеріали доцільно використовувати на майданчику. В прохолодну пору грайтеся в міні-пісочницях в групових кімнатах . Природні матеріали діти дуже люблять за їх багатоманітні можливості в здійсненні ігрових задумів.

Діти граються, мов дихають не помічаючи цього. Грою вони невимушено задовольняють свої соціальні потреби — проникнення в світ дорослих. У грі дитина діє як мама, як тато, чи вихователька, лікар. Маля щасливе з власного способу подорослішати, який знаходить у грі. Тому і грається коли тільки може. Граючись дитина багато про що дізнається непомітно для себе. Наслідуючи дії дорослих, малята практично наривають стіл столовим і чайним способом, одягають люльку, стелять постіль. Свої образи уяви дитина переживає у своїх власних діях, і уже має досвід, хоча лише ігровий.

Діти прагнуть мати в грі партнера: пекти, пригощати його печивом, лікувати «хворого». Зразки стосунків вони помічають у дорослих. Тому в родині насамперед потрібно підтримувати свою дитину, підігравати своїй дитині, гратися з нею, допомагати створювати гру, обладнати гру іграшками та атрибутами, схвалювати ігрові дії дітей, бути для дитини другом і хорошим партнером. Отже, граючись дитина розвивається, набуває життєвого досвіду.



 

 

Кожна дитина – це неповторна індивідуальність, яка має право на любов та повагу!

twittergallerycontact